Головна » 2017 » Грудень » 14 » Синдром емоційного вигорання. Як запобігти?
00:33
Синдром емоційного вигорання. Як запобігти?

Кожен день нашого життя наповнений спілкуванням з багатьма людьми. За рідкісним винятком, професійна діяльність в нинішній час практично неможлива без міжособистісної комунікації реальної чи віртуальної.  А в деяких сферах якраз комунікація є основою діяльності, що вимагає значного внеску психічних ресурсів. Ритм життя все більше прискорюється, вимоги і запити ростуть, а наша психіка далеко не завжди здатна при цьому адаптуватися. Саме тому зараз, як ніколи, актуальною стає проблема емоційного вигорання на робочому місці.

Що ж це таке?

Синдром емоційного вигорання - це стан фізичного, емоційного і мотиваційного виснаження внаслідок хронічного стресу на роботі, що супроводжується порушенням продуктивності праці, втомою, безсонням та багатьма іншими психологічними і соматичними проявами. Його небезпека обумовлена тим, що фінальною стадією можуть стати психосоматичні захворювання, наркотизація і алкоголізація, а також суїциди.

Хто саме особливо схильний до розвитку синдрому емоційного вигорання?

-  Безумовно, на першому місці згідно зі статистикою стоять лікарі, психологи, соціальні працівники, вчителі, рятувальники, працівники правоохоронних органів, тобто представники тих професій, які в найбільшій мірі пов'язані з високим ступенем відповідальності, стресу, емоційного перевантаження, а також необхідністю постійних контактів з іншими людьми. Серед лікарів найбільш уразливими є психіатри, наркологи, психотерапевти –  у 80% цих фахівців спостерігаються симптоми емоційного вигорання. За даними досліджень вигоряння у лікарів починається вже на етапі навчання у ВНЗ.

-  Особливо швидко вигорають інтроверти, замкнуті і скромні люди, особистісні характеристики яких не відповідають вимогам комунікативних професій. Вони змушені витрачати набагато більше енергії, долаючи свої внутрішні бар'єри, і схильні накопичувати негативні емоції, не даючи їм виходу.

-  Люди, які відчувають внутрішній конфлікт в зв'язку зі своєю роботою, яка їм не підходить, не подобається, заподіює страждання. Часто це буває в тому випадку, якщо вони не самі  вибирали собі професію, а пішли туди за бажанням батьків, через відсутність інших можливостей, або ж просто купилися на найбільш популярну спеціальність, не орієнтуючись на власні прагнення і особистісні особливості.

-  Жінки, які відчувають внутрішні протиріччя між сім'єю і роботою, а також знаходяться під тиском конкуренції з чоловіками.

-  Люди, що працюють в умовах нестабільності, напружених відносин в колективі або з начальством, страху втрати робочого місця або стикаються з необхідністю постійного самостійного пошуку клієнтів.

-  Працівникив умовах суворо регламентованого робочого дня, недостатньої оплати праці, монотонної і одноманітною діяльності, без вихідних і відпусток.

Основні симптоми синдрому емоційного вигорання:

-  Соматичні: втома, виснаження, головні болі і запаморочення, безсоння вночі і сонливість вдень, втрата або збільшення апетиту - відповідно зниження або різкий набір ваги, нудота, коливання артеріального тиску, серцево-судинна патологія, нейродерміт та інші хвороби шкіри;

-  Емоційні: песимізм, цинізм, байдужість, апатія, тривожність, депресія, агресивність і дратівливість, імпульсивність, почуття провини і самотності;

-  Зниження концентрації уваги і погіршення пам'яті;

-  Зниження інтересу до діяльності, мотивації, формальне виконання роботи;

-  Зниження соціальної активності, відсутність інтересу до позаробочої діяльності;

-  Відчуття ізоляції, відсутність розуміння і підтримки близьких.

Стадії синдрому емоційного вигорання:

На першій стадії всі перераховані вище симптоми виражені слабо і поступово проходять після відпочинку на вихідних, відпустки. Залежно від особливостей особистості і обставин ця стадія може тривати від трьох до п'яти років.

На другій стадії прояви емоційного вигоряння поглиблюються, з'являється помітне виснаження, астенія і апатія, підвищується частота застудних захворювань, стан погіршується до кінця тижня, а у вихідний день після робочого тижня життєвий тонус настільки знижується, що буває навіть важко встати з ліжка. Тривалість другої стадії може варіювати від 5 до 15 років.

Третя стадія вигорання характеризується тим, що симптоми стають постійними, а відпочинок вже не допомагає; поглиблюються порушення пам'яті і уваги, безсоння. Можуть виникати психосоматичні, соматичні і нерідко психічні захворювання - гіпертонічна і ішемічна хвороба серця, невротичні і тривожні розлади, депресії та інше. Також відзначається байдужність до подій навколо і глобальна втрата сенсу життя. Для полегшення стану на цій стадії людина може вдаватися до алкоголю і наркотичних речовин, з'являються суїцидальні думки.

Заключна стадія - повне вигорання.

Тепер перейдемо до головного питання, що ж ми можемо зробити для того, щоб запобігти розвитку вигорання?

Ось кілька простих рекомендацій:

По-перше, розділіть роботу і особисте життя. Як би це банально не звучало, але прості речі рятують життя. Часом, навіть коли ми не на роботі, ми або доробляємо те, що не встигли протягом робочого дня, або ж подумки повертаємося до аналізу сьогоднішнього дня, планування завтрашнього і наступних будніх днів, прокручування в голові якихось конфліктних моментів, ведення внутрішніх діалогів в голові і т.д. В такому випадку виходить, що працюємо ми цілодобово, адже ще й вночі від цих думок часом не заснути. І в результаті не помічаємо всього того, що відбувається навколо нас поза роботою, поступово закидаємо захоплення і відходимо від спілкування з близькими. Звичайно ж, з часом вигорання неминуче при такому положенні справ. Саме тому варто провести межу між тим, де закінчується ваша робота, і починається ваш особистий простір, присвячений собі, близьким, заняттям улюбленою справою (наявність якої, до речі, теж є профілактикою вигорання), спортом, творчістю. Сюди ж відноситься рекомендація присвячувати вихідні дні та відпустку відпочинку, а не доробленню того, що не встигли в робочий час.

По-друге, займайтеся саморозвитком і пізнанням нового. Коли кожен день/місяць/рік наповнений рутиною і одноманітними завданнями, наприклад праця викладача, коли з року в рік необхідно повторювати один і той же матеріал, - це є одним з предикативних чинників вигорання. Відвідування конференцій, майстер-класів, спілкування з колегами і обмін досвідом, стажування закордоном - для фахівців з кожної сфери це стане запорукою не тільки підвищення компетентності, а й збереження психологічного здоров'я.

По-третє, освоюйте навички подолання стресу. Тут допоможе робота з психологом і створення свого власного арсеналу заходів для зняття тривоги.

Ну і, звичайно ж, варто налагодити свій режим - повноцінний сон, харчування і фізичні навантаження. Не забувайте робити паузи в роботі протягом дня, встановіть на робочий стіл комп'ютера або телефону фотографію близької людини і поглядайте на неї, щоб згадати, що в житті є не тільки робота. Ставте реалістичні цілі, хваліть себе за їх досягнення. Розділіть справи на важливі-термінові, важливі-нетермінові, неважливі-термінові, неважливі-нетермінові і виконуйте їх по черзі. Приділяйте увагу не тільки тому, що «повинні», а й тому, що хочеться.

Подбайте про себе самі - це найвигідніша інвестиція в ваше майбутнє!

Асистент кафедри психосоматичної медицини і психотерапії НМУ імені О.О. Богомольця,  к.м.н., лікар-психолог Трачук Л.Є.

Категорія: Наука | Переглядів: 76 | Додав: Ayverso | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar