Чаплінський Володимир Володимирович
(13.01.1970 – 20.02.2014)
  

Чаплінський Володимир Володимирович

ГЕРОЙ УКРАЇНИ
(Указ Президента України № 890/2014 від 21.11.2014) 

Народився 13 січня 1970 року у місті Сєвєроморськ Мурманської області Росії у родині військовослужбовців. Після закінчення школи у 1986 році переїхав на Україну. Закінчив Нетішинське професійно-технічне училище за спеціальністю електромонтер з обладнання. У 1990 році, після служби у лавах Радянській Армії, розпочав трудову діяльність на Київському картонно-паперовому комбінаті. Мешкав у місті Обухів Київської області. Вів активний спосіб життя: любив спорт і подорожі, захоплювався автомобільним спортом, був членом клубу BMW, займав призові місця в гонках, які проводив клуб. 

 Дуже любив Україну, її культуру та історію, був справжнім патріотом своєї Батьківщини, відчував біль своєї держави, вболівав за її долю, підтримував її в боротьбі за свободу, прагнув їй добра та кращого майбутнього, мав активну громадянську позицію, не міг миритися з безправ'ям та соціальною несправедливістю, був готовий віддати заради рідної землі найцінніше – своє життя. 

 Відразу після побиття 30 листопада 2013 року "Беркутом" мирних активістів приїхав на Майдані Незалежності у Києві, де став активним учасником Революції гідності. Належав до першої сотні Самооборони Майдану. Як правило приїздив увечері і чергував усю ніч, охороняючи барикади. Був переконаний, що саме досвідчені чоловіки мають стояти на варті вночі. В усі вирішальні дні був на передовій, інколи днями не вертався додому. 20 лютого 2014 року загинув на вулиці Інститутській внаслідок вогнепального поранення, куля снайпера влучила йому у шию. Похований у місті Обухів Київської області.

 Указом Президента України Петра Порошенко № 890/2014 від 21 листопада 2014 року за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності Володимиру Володимировичу Чаплінському посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена "Золота Зірка".

   Почесний громадянин міста Обухів (2014, посмертно). 

11 липня 2014 року в Обухові на стіні одного з цехів ПАТ "Київський картонно-паперовий комбінат", де працював Герой, йому було відкрито меморіальну дошку; а 12 липня 2014 року меморіальну дошку було відкрито на фасаді будинку № 17-А по вулиці Миру, де він жив. Його ім'я присвоєно одній із вулиць в Обухові. 

Полеглі Герої  під час війни на сході країни:

Забєлін Кирило Валерійович

Дата народження: 03.12.1993

Дата загибелі: 15.06.2015

Звання: Старший солдат

Підрозділ: 24-я окрема механізована бригада

 Місце проживання: с.Гусачівка, Київська область, Україна

Місце загибелі: с.Кряківка, Луганська область, Україна Сім'я: Батьки, брат 

Народився в м Берислав Херсонської області. Коли Кирило закінчив 2 клас школи, його сім'я переїхала в м Обухів, а незабаром у власний будинок в с. Гусачівка. Строкову військову службу Кирило проходив у Феодосії, потім працював на заводі інженерних машин у Києві. Мобілізований 23 квітня 2015, після підготовки на Рівненському полігоні направлений в зону АТО.

У 19.30 розвідувальній групі 24-ї бригади довелося вступити в бій з диверсійно-розвідувальною групою противника біля села Кряківка (Новоайдарський район). Кирило загинув у 2,5-годинному бойовому зіткненні, ще двоє розвідників отримали поранення.

Указом Президента України № 473/2015 від 13 серпня 2015 року "за особисту мужність і високий професіоналізм, проявлені при захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі" нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно). 


Рачинський Олександр Григорович 

 

Дата народження: 27.09.1979

Дата загибелі: 17.11.2014 

Звання: Капітан

Підрозділ: 25-й окремий мотопіхотний батальйон.

Місце проживання: Обухів, Київська область, Україна

Місце загибелі: помер від поранень

Обставини загибелі: Помер у Харківському військовому шпиталі від черепно-мозкової травми, отриманої в зоні АТО під час виконання бойового завдання.

Сім'я: Дружина, двоє дітей 

Указом Президента України № 9/2016 від 16 січня 2016 року, "За особисту мужність і високий професіонализм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

 Кабанець Микола Миколайович

Дата та місце народження: 23.05.1973 р., c. Красна Слобідка, Обухівський район, Київська область.

Дата та місце загибелі: 3 січня 2015 р. (помер від поранень).

Звання: Солдат.

Підрозділ: 128-а окрема гірсько-піхотна бригада.

Обставини загибелі: Переніс операцію на внутрішніх органах у Київському військовому шпиталі та був направлений в Ірпінський військовий шпиталь на реабілітацію. Вночі на 3 січня 2015 р. серце бійця зупинилося.

Місце поховання: c. Красна Слобідка, Обухівський район, Київська область.

Орден За мужність III ступеня

Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіонализм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Бакка Олексій Вікторович

 

Дата народження: 09.09.1974 

Дата загибелі: 29.08.2014 

Звання: Солдат

Підрозділ: третій батальйон оперативного призначення НГУ Донбас

Місце проживання: Обухів, Київська область, Україна

Місце загибелі: Іловайськ, Донецька область, Україна 

Сім'я: Дружина, троє дітей 

Народився в м Майкоп, Краснодарський край, РРФСР. У дитинстві переїхав з батьками в м Обухів Київської області. Закінчив технікум і працював у різних сферах. Останнім часом займався підприємництвом. Був активним учасником Революції Гідності.

Загинув під Іловайськом під час прориву з оточення. Востаннє його бачили в с. Красносільське. Пізнаний за експертизою ДНК. 28 лютого 2015 року з воїном попрощалися в Обухові та поховали на кладовищі "Лукавиця".

Указом Президента України № 365/2015 від 28 червня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіонализм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). 

Байненков Борис Михайлович  

Дата та місце народження: 10.04.1963 р., с. Кострово, Сонячногірський район, Московська область, РРФСР.

Дата та місце загибелі: 20 січня 2015 р., Донецький аеропорт.

Звання: Капітан.

Посада: Командир взводу.

Підрозділ: 80-а окрема високо-мобільна десантна бригада.

Обставини загибелі: Зник безвісти 20 січня 2015 р. під час оборони аеропорту Донецька. Впізнаний за експертизою ДНК. Похований.

Місце поховання: с.Германівка, Обухівський район, Київська область.

Орден Богдана Хмельницького III ступеня

Указом Президента України № 461/2015 від 31 липня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіонализм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

Тимко Олег Миколайович

Дата та місце народження: 25.03.1985 р., м. Обухів, Київська область.

Дата та місце загибелі: 7.04.2015 р., с. Опитне, Ясинуватський район, Донецька область.

Звання: Солдат.

Посада: Стрілець.

Підрозділ: 11-й окремий мотопіхотний батальйон.

Обставини загибелі: Загинув 7 квітня 2015 р. внаслідок артилерійського обстрілу російськими збройними формуваннями селища Опитне (Ясинуватський район) під Донецьком, на лінії розмежування з окупованою територією.

Місце поховання: м. Обухів, Київська область.

Орден За мужність III ступеня

Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіонализм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).   

Єфіменко В’ячеслав Олександрович

Дата народження: 21.08.1977 
Дата загибелі: 30.01.2015 
Звання: Солдат 
Підрозділ: 25-й окремий мотопіхотний батальйон 
Місце проживання: Обухів, Київська область, Україна
Місце загибелі: Дебальцеве, Донецька область, Україна 
Сім'я: Дружина, двоє дітей

1 березня 2016 року був нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня (посмертно)

Литвиненко Павло Леонідович

Дата та місце народження: 09.06.1994 р., м. Обухів, Київська область.

Дата та місце загибелі: 17 березня 2016 р (помер від поранень).

Звання: Головний сержант.

Підрозділ: Рота глибинної розвідки, Донецька область. 2-й взвод, 1 відділення (командир)

Обставини загибелі: 17 березня 2016 року, поблизу селища Гнутове ( 22 км від центра Маріуполя), Донецької області, внаслідок вибухової травми.

Місце поховання: м. Обухів, Київська область.

Нагороди

Медалі:

"За оборону Савур-могили", "За оборону рідної держави", "Знак пошани"

Пам`ятний знак

"Дебальцеве - 2015"

***

Закінчив навчання в Обухівській ЗОШ І-ІІІ ст. №4, мікрорайон Яблуневий (Петровський). Заочно навчався в університеті. Був мобілізований 05.11.2013 року Обухівським РВК.

 

Зосім Дмитро Петрович

1965- 25.12.2015

25 грудня 2015 року, в зоні антитерористичної операції, під час несення служби на блок-пості поблизу міста Мар’їнка Донецької області, від раптового погіршення стану здоров'я, пішов з життя військовослужбовець 55-ї окремої артилерійської бригади з м.Українка Зосім Дмитро Петрович 1965 р.н.

Дмитро був щирою людиною - сильною, відкритою, справжнім патріотом України! У загиблого бійця, залишилась дружина та двоє дітей.

Петров Андрій Миколайович

Дата народження: 13.12.1978

Дата загибелі: 26.04.2016

Звання: солдат

Місце проживання: с.Красне, Київська область, Україна

Народився Андрій 13 грудня 1978 року, в селі Красне Обухівського району.

До Збройних Сил України був мобілізований 23 квітня 2015 року Обухівським РВК, де на протязі 50 діб проходив військові навчання на полігоні с. Любомирка Рівненської області, після чого відправлений до військової частини в зону АТО.

– Під час бойових дій в зоні АТО, отримав вогнепальне поранення, не сумісні з життям

Коваль Анатолій Олександрович

Дата народження: 7 вересня 1985 року

Дата та місце загибелі: поблизу м.Дебальцеве Донецької області 29 червня 2016 року

Звання: молодший сержант

Місце проживання: с.Старі Безрадичі, Київська область, Україна

Підрозділ: 25-й окремий мотопіхотний батальйон "Київська Русь"

Коваль Анатолій Олександрович народився в с.Старі Безрадичі 07.09.1985 року. Зростав у рідному селі разом із сестрою та братом. Після закінчення Старо Безрадичівської школи, з 2005 року навчався у Київському вищому професійному училищі де здобув професію столяра, верстатника, деревообробника. Після закінчення училища працював на підриємстві столярем. 

27 квітня 2015 року одним із перших був призваний під час п'ятої хвилі мобілізації. Будучи молодшим сержантом, бездоганно, на рівні офіцера, володів військовою справою, користувався авторитетом серед колег та мав твердий характер, притаманний справжньому чоловікові – захиснику Вітчизни. 

За словами односельчан, Анатолій, був доброю людиною, зразковим сім’янином, людиною величезної душі, безсумнівної честі, людиною життя, хорошим чоловіком і батьком. 

Приблизно о 15:40 годині, неподалік від міста Дебальцево Донецької області, терористи вдарили з мінометів по укріпленим позиціям захисників та влучили у бліндаж, в якому молодший сержант 25-го батальйону "Київська Русь" ніс бойову службу.  

Ховали Анатолія Коваля 5 липня 2016 року на місцевому кладовищі з державними почестями під постріли військового салюту. Разом із рідними та близькими плакало усе село, навіть чоловіки не могли стримати сліз.

Сергєєв Володимир Ігорович

Дата народження: 27.04.1993

Дата загибелі: 06.07.2016, в результаті попадання ворожої 120-ти мм. міни по бліндажу захисників в промзоні міста Авдіївки Донецької області.

Звання: солдат

Підрозділ: 81-а окрема аеромобільна бригада

Місце проживання: с.Обухів, Київська область, Україна

Володимир Сергєєв народився в Обухові 27 квітня 1993 року в родині лікарів.

Навчався в загальноосвітній школі №3 міста Обухова, яку закінчив у 2008 році. Вступив навчатися до Національного авіаційного університету. Через рік навчання в університеті, Володимир вирішує залишити навчання та піти до армії, де по жовтень 2011 року отримує бойовий досвід у лавах Збройних сил України. Проходив службу та отримував бойовий досвід на «строчці» в протиповітряній обороні Одеси. По приходу з армії, у 2011 році влаштовується працювати спочатку на посаді вантажника, а згодом розмелювача картону в Київський картонно-паперовий комбінат.

На строковій службі в Одесі

З 17 серпня 2015 року за покликом держави, молодий хлопчина вже з досвідом у військовій справі, знову повертається до лав Збройних сил України

Кияниця Роман Вікторович

(10.05.1992 -04.03.201

Військовослужбовець 72-ї механізованої бригади.

Трагічно загинув 4 березня о 22:05 годині, під час ворожих обстрілів біля Авдіївк. 

Роман проживав в м.Обухові по вулиці Миру 17. З 1999 року навчався в Обухівській середній школі №3, з 2007 року в Українському ПТУ. У 2010 році розпочав військову службу у лавах Збройних Сил України. 

З 28 вересня 2016 року проходив військову службу за контрактом на посаді кулеметника. Відважно захищав території міста Авдіївка.

Автор: Володимир Литвиненко 

Автор: Шевченко А.П.